Де вода, там і біда, а без води – ні туди, ні сюди

Загальновідомо, що надто жарка і суха погода в останні роки стала звичним ділом у літню пору в нашому регіоні. А це, безумовно, відповідним чином позначається і на укладі селян (необхідністю стають штучні поливи городини, дедалі більшого поширення набирає вирощування овочів у закритому грунті), і на необхідності літнього відпочинку біля водойм. Останнє особливо актуальне для жителів населених пунктів, у яких немає річок чи бодай ставків.

Саме таким є наш райцентр. Тому у вихідні мешканців його можна зустріти біля водойм і в Корнині, і в Сущанці, і в Строкові, і в Сокільчі, і в інших селах. Зокрема, в останні роки популярними у попільнянців стали ставки у Кам’янці та селі Попільні. Найперше, певно, завдяки своїй близькості до райцентру – і на велосипеді, і на громадському транспорті можна доїхати, та, власне, й пішки дійти, особливо молодим, безпроблемно. Звісно, це не чорноморське побережжя, однак приємно і освіжитися у спеку, і посидіти на березі з вудочкою.

Є у селі Попільні і ще одна, так би мовити, водна закономірність: у жарку пору завжди падає рівень води у криницях. А декілька років тому, коли згаданий став був спущений, криниці тут попересихали зовсім. А ще той невеличкий ставок (всього 9,2 гектара водного плеса і 138 тис. м3зарегульованої води) має неабияке стратегічне значення для села – на випадок пожежі тут можна наповнити резервуар пожежного авто. Тому так трепетно вболівають сільчани за своє водне дзеркало.

І тому так активно минулого вівторка прямо зранку зібрались вони на гребельці біля ставу: напередодні поширились чутки, що нібито приїде комісія із Житомира, яка має намір спустити став, бо, мовляв жителі вулиці Горького із райцентру написали скаргу, що через цей став у їхніх погребах стоїть вода.

Хоч приїзд планувався на десяту ранку, вже заздалегідь на березі збиралися люди, аби захистити свою водойму. Поки чекали гостей, вони вступили в перепалку із автором скарги П. А. Качуром та мешканкою вулиці Горького Л. А. Губенко. Обидві сторони, м’яко кажучи, не вибираючи слів, намагались довести свою правоту.

Гармидер зчинився такий, що не тільки земноводні, які зазвичай водяться на побережжі, пірнули на самісіньке дно і прибережна рослинність схилилась до самої води, а й приїжджих, тобто начальника Бердичівського міжрайонного управління водного господарства В. М. Наумчука та його заступника Р. В. Зінкевича, натовп помітив не одразу. Та, власне, й гостям непросто було включитись у розмову: сторони, мабуть, забувши про причину конфлікту, перейшли на особисті образи…

Зрозуміло, що нема необхідності переповідати суть скандалу, тим паче, що її, без попереднього вивчення вловити було непросто. Тому за роз’ясненнями редакція звернулася до компетентних осіб. І ось що розповів на наше прохання інженер-гідротехнік Бердичівського міжрайонного управління водного господарства Микола Дмитрук.

– Петро Андрійович Качур звернувся до обласного управління водних ресурсів із пропозицією зробити аварійний скид води із ставка у селі Попільні (попросту кажучи, спустити його) і прорити канал завдовжки 7 кілометрів, аби вода із безіменного струмка, який в результаті перекриття утворив ставок, спадала в річку Унаву. Аргументує свою пропозицію чоловік тим, що, мовляв, саме через цей ставок підтоплює погреби на вулиці Горького у райцентрі.

Однак таке твердження нічим не вмотивоване і є не що інше, як здогадка автора. Діло в тому, що у 2014 році, коли рили канали водовідведення у північній частині селища, спеціалістами було зроблено відповідні зйомки і встановлено, що перепад від вулиці Горького до цього ставу майже сім метрів. Тобто селище Попільня, зокрема вулиця Горького, знаходиться майже на сім метрів вище, ніж став. А відтак, якби цей став регулював рівень ґрунтових вод на вулиці Горького, то якраз він і був би збірником для них.

Не з слів, а з відповідних висновків спеціалістів відомо також, що селище Попільня розташоване на підземному озері, а отже якщо рівень води в ньому піднімається, то підтоплює вона й погреби. На жаль, цьому процесу запобігти практично неможливо.

Перший заступник Попільнянського селищного голови Олександр ПІНЦОВ на закид П. А. Качура про те, що пора на цей став виготовити належні документи і зареєструвати його в установленому порядку, зокрема, пояснив:

- Як відомо, раніше подібні водні об’єкти перебували на балансах колгоспів. Потім якийсь час були безгоспними. Тепер ми працюємо над виготовленням відповідних документів для того, щоб селищна рада могла прийняти на баланс гідротехнічну споруду, яка є на цьому ставу. І лише після цього можна буде упорядкувати документи на цей водний об’єкт, що дозволить юридично обґрунтувати рівень води у ставку.

Відповіді вичерпні і зрозумілі. Але чи варто для одержання їх звертатись до обласних інстанцій, будоражити людей у селі Попільні і взагалі зчиняти галас? Звісно, що ні. Досить було лиш в усній чи письмовій формі звернутись до Попільнянської селищної ради. Інша справа, що в такому разі переконання Петра Андрійовича, які він, як неважко зрозуміти і з цього, і з інших його звернень, вважає істиною в останній інстанції, не стали б надбанням громади. А публічність для людей з такою позицією надзвичайно важлива.

Євгенія МАКІВСЬКА.