Все впирається у форму власності

Останнім часом, а надто напередодні свята 9 Травня, до редакції газети «Перемога» надійшло одразу кілька звернень, що стосувались подальшої долі деяких приміщень у центрі селища Попільні. Ось уривки деяких з них.

«Гарна ідея виникла колись у місцевої влади зробити у Попільні так звану алею Слави: тут обеліск Слави і меморіальні плити, що увічнюють пам'ять про героїв війни 1941 – 1945 років, пам’ятник воїнам-афганцям. Тут відбуваються святкові церемонії, на лавочках полюбляє відпочивати молодь, сюдою батьки ведуть у дитсадок №3 своїх дітей і прямують школярі до гімназії. Одним словом, громадське місце.

Але як псує загальну картину приміщення колишнього кінотеатру! Облуплене, обдерте, обписане непристойними словами, місцями цегла відвалюється – словом, з кожним роком воно все більше і більше приходить у непридатність і ніхто не поспішає його реанімувати. Куди тільки дивиться нинішня місцева влада?»

«Років, певно з двадцять уже «будується» у Попільні аптека. Вірніше, будувалась вона всього кілька років, а решту часу руйнується. Однак нікому нема до неї діла. Зрозуміло, що аптеки у райцентрі й так на кожному кроці. То чому б ту недобудову не віддати під житло, наприклад? Або зробити там молодіжний центр чи використати для інших цілей. Чи об’єднаній територіальній громаді таке приміщення непотрібне? То, може б, продати його – хай би приватний власник дав раду довгобуду».

«Прямо на центральній вулиці Богдана Хмельницького доживає віку невеличка будівля колишнього райкому комсомолу. В різні часи було там агролісництво, підрозділ СБУ, але ніхто не спромігся відремонтувати будинок. Останнім часом він пустує. Дивно, що селищна рада не може знайти йому, як кажуть, практичне застосування. Наприклад, чому б не розмістити там районний музей?»

Усі три будівлі знаходяться у самому центрі селища, тому й зрозуміле занепокоєння людей і геть не зрозуміла позиція місцевої влади, яка, до честі їй, чимало робить останнім часом для наведення порядку у райцентрі, налагодження обліку майна тощо. Отож, аби прояснити ситуацію, редакція ознайомила з цими зверненнями заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Т. П. СЕРЕДУ. І ось що вона розповіла.

Найперше, мушу сказати, що місцевій владі згадані будівлі, як мовиться, мозолять очі більше, ніж будь-кому. Однак, не все так просто, як може видатись на перший погляд. Чому? Поясню.

Все впирається в питання власності. Декільканадцять років тому, не маючи змоги привести в належний вигляд і використати з користю для селища приміщення кінотеатру, його продали з аукціону. Тобто, тепер ця будівля у приватній власності і, відповідно, селищна рада жодного стосунку до нього не має. А відтак залишається лиш сподіватись, що господар згадає, для чого він купував цю будівлю і, як кажуть, втілить свій добрий намір у життя.

Недобудована аптека – то державна власність. Відповідно, більш вичерпну інформацію про неї можна одержати у райдержадміністрації, однак можу сказати, що за останні два десятки років районною владою до Кабінету Міністрів відправлено щонайменше два десятки звернень, на які, наскільки мені відомо, не одержано жодної відповіді.

Дуже не хотілося б, аби пересічний читач зрозумів, що про питання власності я заговорила для того лиш, щоб зняти відповідальність із селищної ради. Наразі можу сказати, що за час після об’єднання територіальних громад наша селищна рада прийняла у власність кілька десятків об’єктів нерухомості. Це здебільшого приміщення культурних, медичних та освітніх закладів райцентру і населених пунктів, які увійшли до об’єднаної громади. Усі вони проревізовані, по кожному зроблено відповідний висновок.

Думаю, що в недалекому майбутньому наша територіальна громада зможе прийняти у власність і згадане приміщення колишнього райкому комсомолу. З приводу цього ми вже звернулися до Служби безпеки України і на останній сесії прийняли рішення про згоду на прийняття тієї будівлі у комунальну власність. Тепер чекаємо відповідного розпорядження Кабміну, одержавши яке, зможемо завершити процес.