Селищна рада: рік після об’єднання

Минув рік після об’єднання дванадцяти сільських та Попільнянської селищної рад і створення Попільнянської об’єднаної територіальної громади. Тому розмову з селищним головою Олегом Можарівським розпочинаємо з найголовніших питань: чи відбулося становлення ради, про складність якого неодноразово протягом року говорили посадовці цього органу місцевого самоврядування, і які позитивні зміни приніс цей процес.

– Не вдаючись особливо в подробиці, скажу, що головним позитивним моментом є значне розширення можливостей в плані впливу на життя наших сіл і селища. Зокрема, за рахунок державних субвенцій відчутно поліпшилася фінансова спроможність ради, що дозволило вагомі суми спрямувати на забезпечення належної роботи, як колись казали, об’єктів соцкультпобуту.

Більше того, від принципу «підтримувати роботу» тієї чи іншої сфери ми поступово переходимо до створення умов для її функціонування на сучасному рівні. Та й як інакше – за двадцять шість років незалежності нашої держави ми ніяк не перестанемо плакатись на «труднощі перехідного періоду», «виживання в нових умовах» і так далі. А час диктує свої вимоги. Найголовніша з них – забезпечення належного рівня життєдіяльності громади в цілому і кожного її мешканця.

Це стосовно позитивних змін. А щоб їх забезпечити, необхідно було насамперед сформувати структуру нового органу самоврядування. Можна нині по-різному характеризувати нашу роботу в цьому плані, однак зробити це було не так просто, як може видатись на перший погляд.

По-перше, хоча б тому, що громада в рази зросла територіально і необхідно було враховувати специфіку кожного населеного пункту; по-друге, певний час зайняла передача об’єктів і прийняття рішень про подальшу їхню долю; а по-третє, і це найголовніше, ми мали постійно зважувати свої фінансові можливості для утримання їх і дуже виважено підходити до формування виконавчих органів ради. Щоб і сталу роботу всіх установ та організацій, які ввійшли до громади, забезпечити, і розпорошення фінансів не допустити.

Крім того, в деяких питаннях ще й часові рамки тиснули. Скажімо, функціонування відділу освіти і забезпечення роботи шкіл та дошкільних закладів конче необхідно було налагодити до початку нового навчального року.

– А медична галузь такої поспішності не вимагає? Культура, спорт, соціальний захист, як і раніше, фінансуватимуться за залишковим принципом і турбота про них буде другорядною?

– Звісно, що ні. При розподілі фінансів беруться до уваги потреби кожної галузі і можливості ради. Однак, якщо по тих же школах ми зобов’язані були закрити всі питання до 1 вересня, то створення, скажімо, структури медичної галузі, яка забезпечуватиме первинну медичну допомогу населенню громади, нині ще триває.

Якщо комунальному підприємству «Гарант» ми намагаємося зміцнити, так би мовити, виробничу базу і розширити його послуги на всі населені пункти, то центр соціального захисту населення змушені створювати, як кажуть,  з нуля. Тобто, в кожній галузі є свої особливості.

– І кожен підрозділ повинен прийняти свою програму розвитку? На сайті селищної ради тих програм вже десятків зо два виставлено.

– Це не зовсім так. Перспективу всіх сфер діяльності викладено в Програмі соціально-економічного  розвитку об’єднаної  територіальної громади, яка приймається щорічно. Однак, крім неї, прийнято ще шістнадцять різноманітних програм: з надання одноразової матеріальної допомоги населенню, підтримки внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території, з профілактики злочинності, розвитку фізкультури і спорту, оздоровлення та відпочинку дітей, з розроблення містобудівної документації населених пунктів громади та інші.

Зрозуміло, що якісь із цих програм приймаються щороку, оскільки, як відомо, бюджетне фінансування виділяється під конкретні програми. А якісь – з необхідності, як, наприклад, про містобудівну документацію, розвиток дорожньої інфраструктури, регулювання чисельності безпритульних тварин тощо.

- Мабуть, неправильно було б говорити, яка з цих програм найголовніша. Тоді скажіть, будь ласка, чи зроблено за цей рік щось нове, чого раніше не робилося?

– Думаю, найголовніше – це розроблення Стратегії розвитку  та  Схеми планування територій Попільнянської об’єднаної територіальної громади.

Хоч як це не дивно звучить, однак щонайменше п’ятдесят років містобудівна документація у Попільні не поновлювалася. Звісно, що не краща ситуація й у селах. Відповідне ж законодавство напрацьовувалось і удосконалювалось. В результаті ми постали перед фактом, що жодних робіт у плані будівництва, ремонтів, реконструкцій розпочати не можемо, оскільки без згаданої документації практично неможливе виготовлення проектів.

– Але чому так сталося і як виходили з положення в разі необхідності?

– Сталося так, зрозуміло, до мого приходу на посаду селищного голови. Раді нинішнього скликання потрібен був певний час, щоб вивчити питання і віднайти необхідні кошти, не секрет же, що виготовлення документації – задоволення не з дешевих. До того ж, після об’єднання ми вирішили робити ці документи не лише для селища Попільні, а й для всіх населених пунктів.

А стосовно того, як виходили із ситуації, можу сказати, що кожного разу по-різному, в основному замовляли часткові детальні плани територій під  певні об’єкти.

Якщо далі говорити про нове й важливе в роботі ради, то це, безумовно, екологічний аудит територій. До цього нас змушують і мешканці громади, і вимоги часу.

З одного боку, люди  висловлюють невдоволення засміченням територій в різних частинах селища і в різних селах. Звісно, щоб дати аргументовану відповідь і прийняти належні рішення, потрібно добре володіти ситуацією. А з іншого – загально відомо, що Україна – одна з найзабрудненіших країн в Європі, а Київ по забрудненню – на 23 місці в світі.

– Ото ж ви вирішили зробити чисте довкілля в окремо взятій Попільні?

– Все це могло б бути смішним, якби не було таким сумним. Україна – це кілька сотень територіальних громад, тому цілком ймовірно, що, навівши порядок на місцях, ми зможемо змістити нашу державу з того ганебного рейтингу.

– Важко не погодитися. Та хотілося б з’ясувати і таке важливе питання, як наповнення бюджету. Громада здатна мати достатньо власних коштів чи все-таки мусить розраховувати на державні субвенції?

– Думаю, не варто ставити питання так категорично.

Звісно, я міг би і відповісти в такому ж дусі, мовляв, наших надходжень достатньо, щоб утримувати нинішню структуру ради. За 10 місяців до скарбниці ради надійшло 50 млн. 298 тис. грн. А державна субвенція за цей час склала 37 млн. 948 тис. грн.

– Ого-го! Такі незвичні для місцевої ради суми!

– Незвичні. Але стали реальними після об’єднання громад. До речі, не важко здогадатись, що коли б на території нашої громади діяло нині 13 рад, як було раніше, то сума надходжень до їхніх бюджетів була б значно меншою. Це я вже відповідаю на запитання, чи варто було об’єднуватися.

– І як рада розпорядилась такими сумами?

– Кажуть, гроші люблять рахунок. І ми, зваживши можливості, вирішили не розпорошувати фінанси. Головні наші витрати, як завжди, - це витрати на забезпечення стабільної роботи об’єктів життєдіяльності: освітні, медичні та культурні заклади, комунальне підприємство, соціальний захист громадян, спорт. На це спрямовуємо кошти місцевого бюджету.

При цьому державні субвенції йдуть в основному на ремонти, реконструкції, модернізацію і так далі. Тобто на те, на що тривалий час грошей не вистачало.

– І куди ж пішли найвагоміші суми?

– Будь ласка. Утримання освітньої галузі за десять місяців склало близько   28773,1 тис. гривень. Майже 400 тисяч гривень витрачено на термомодернізацію дитячого садка «Сонечко», планується освоїти  до кінця року два з половиною мільйони – на термомодернізацію та реконструкцію дитсадка «Чебурашка» у Попільні,  650 тисяч гривень витрачено на облаштування кабінетів хімії, біології та математики в гімназії. .

Активно долучились і до ремонтів будинків культури у Строкові, Новоселиці .  Хоч реформа медичної галузі поки що на початковій стадії, виділено кошти також на придбання туберкуліну, картриджів для обстеження хворих на цукровий діабет, електрокардіографа.

Трохи більше як по мільйону витрачено на реконструкцію доріг по вулицях Молодіжній, Садовій та Ватутіна у Попільні, майже півтора мільйона – на спорудження футбольного мінімайданчика із штучним покриттям у райцентрівському парку.

– Тобто, в основному реконструкції, ремонти і модернізації проводились у селищі Попільні?

– Чому ж? Спорудження сучасного футбольного поля планується і в Новоселиці, виконано капітальний ремонт вулиці Новобудова в Ходоркові, реконструкцію дороги по вулиці Першотравневій у Саверцях та по провулку Миру в Парипсах, реконструйовано дорогу в Миролюбівці.

Виготовлено проектно-кошторисну документацію на реконструкцію доріг по вулицях Шкільна та Лесі Українки в Сокільчі, Покотила і 40-річчя Перемоги в селі Попільні.

Звісно, перелік можна продовжувати, та чи варто. З усією відповідальністю можу запевнити, що на обліку кожна копійка, а роботи плануємо так, щоб жоден об’єкт в наших населених пунктах не залишився поза увагою.

– Чимало розмов велося й про модернізацію та реконструкцію систем водопостачання та каналізаційно-насосних станцій.

– І не тільки розмови велись, а й роботи виконувались. Загалом на них витрачено, якщо ми вже заговорили про гроші, понад чотири мільйони гривень. І виконувались ці роботи не лише в селищі, а й у селах, де діють такі системи, - у Сокільчі, селі Попільні, а системи водопостачання Новоселиці, Відродження взято до власності громади та передано на баланс КП «Гарант».

– Розмова наша буде неповною, якщо не згадати про благоустрій…

- Та ми частково вже, здається, зачепили й це питання. Хіба ремонт доріг на вулицях не стосується благоустрою?

До речі, з чистою совістю можу сказати, що з порядку денного вдалося зняти таке важливе питання як освітлення вулиць. Всі вулиці у всіх наших селах освітлюються. На перший погляд може видатись, що нічого особливого в тому нема, так і має бути в цивілізованому світі. Безумовно, але бачили б ви, з якою радістю говорять про це, скажімо, в Новоселиці, де освітлення вулиць облаштовано, як стверджують місцеві жителі, вперше за всю історію села.

– Словом, добре, коли коштів вистачає на все, ще й на новенький легковик для голови залишається?

- Та я, здається, не сказав, що на все вистачає у нас грошей. Навпаки – їх завжди мало. Я казав і ще повторюсь, що фінанси намагаємось витрачати на найнеобхідніше і дуже раціонально. Саме з таких позицій, між іншим, підходили і до придбання автомобіля для потреб громади.

Думаю, кожному зрозуміло, що 18 населених пунктів, які входять до громади, обходити пішки просто нереально. А старий автомобіль, яким користувалася рада раніше, передано до відділу освіти, якому також необхідно перейматися справами 11 шкіл та 14 дошкільних навчальних закладів.

До речі, на придбання технічних засобів для нашого КП «Гарант», тобто комунгоспу, теж кругленьку суму витратили. Купили два спеціалізовані трактори – для очищення снігу на тротуарах та маніпулятора широкого спектра дії, а також нового сміттєвоза.

– Доречно, мабуть, сказати і про те, як місцеві сільгосппідприємства допомагають?

– Із місцевими господарствами ми співпрацюємо. Вони виконують певні роботи в основному за кошти громади. Кажу «в основному», бо маємо приклади, коли й певні суми господарники викладали на потреби громади. І, думаю, це абсолютно нормальна практика.

Ну, й звісно ж, господарства справно сплачують місцеві податки та збори, що є одним з джерел наших надходжень.

- І насамкінець запитання традиційне: як ви загалом оцінюєте об’єднання громад, так би мовити, в дії?

– Думаю, із сказаного не важко здогадатися, що процес цей дуже вчасний і необхідний. Це однозначно. Питання в тому, чи всі новостворені громади зуміли скористатись ним з користю для справи, тобто для поліпшення умов функціонування територій, життєдіяльності людей тощо.

Таки не втримаюсь – похизуюсь: серед тридцяти двох  громад, які функціонують з початку  року у Житомирській області, Попільнянська, тобто наша, посідає третє місце за показниками спроможності і перспективності. Думаю, це багато про що говорить.

І ще одне. Мені вже кілька разів доводилося чути закид на свою адресу про те, що, мовляв, занадто штат ради роздув. Так ось, згідно з тим же рейтингом, у нас один з найнижчих показників по співвідношенню витрат на утримання апарату до доходів, які отримує рада. Для порівняння (хай мені вибачать колеги з інших громад) варто додати, що у нас цей показник 16 відсотків, а в інших –  більше 40. І це при тому, що в них ще не сформована необхідна структура.

– У перспективі такі неспроможні громади мають об’єднуватися з успішними?

– Як кажуть, поживемо – побачимо. Можна ж ще вдатися до певних заходів, аби поліпшити ситуацію. Це з одного боку.

А з іншого – вважаю, що наша громада і за обсягом і за спроможністю цілком оптимальна. Тобто, ми самодостатні і, принаймні поки що, не маємо наміру щось змінювати в плані подальшого розширення.

– Не треба шукати проблеми на свою голову?

– Проблем у нашому житті і так вистачає. Прогляньте газети, послухайте радіо, подивіться телевізор – ледь не в кожному випуску йдеться про проблеми, які й ми маємо. Інше питання, як вони вирішуються. Ми намагаємось починати з найбільших, а решту вирішувати в міру надходження.

Дякую за розмову.