Безпритульні собаки: як потрібно діяти?

Тема боротьби з безпритульністю собак в Україні настільки загострилася в останні роки, що набула загальносуспільного і загальнодержавного значення. І не дарма, адже, з одного боку, розв’язання цієї проблеми сприяє підвищенню культури поводження з тваринами, а з іншого - запобігає від можливих загроз життєдіяльності людини.

Періодично засоби масової інформації повідомляють про збільшення чисельності собак-безхатченків та про нещасні випадки за участі цієї категорії тварин і нерідко  змушують здригатися від жаху. Наприклад, через напади на людей зграй здичавілих тварин.

Щоправда, і повідомлень про турботливе ставлення людей до безпритульних тварин, тобто, про створення для них сприятливих умов для утримання, годівлі (притулки, центри захисту тварин) та їх правовий захист не бракує.

На щастя, Україна не перша держава, яка має проблему з безпритульністю собак, а відтак може (і повинна) скористатись досвідом держав, яким вдалося зняти це питання з порядку денного.

Не вдаючись до деталізації, скажу лиш, що в багатьох країнах світу безпритульність собак подолана стовідсотково. На високому рівні у них як культура ставлення до тварин, так і правовий захист безпритульних тварин. А найголовніше, що загрози життю і здоров'ю людини і розвитку хвороб, спільних для людини і тварини, не існує.

Звісно, що українські спеціалісти, в тому числі і ваша покірна слуга, вивчили досвід розвинутих держав і намагаються впроваджувати його в Україні.

Отож, як правильно (з моральної і правової точки зору) діяти, коли на території населеного пункту велика кількість безпритульних собак?

Звісно, розпочинати все потрібно із збору органами місцевого самоврядування чи громадськими активістами статистичних даних щодо кількості безпритульних тварин.

Водночас необхідно готувати фахівців у сфері відлову тварин (як правило, це працівники комунальних  служб або громадські активісти-любителі тварин) та фахівців ветеринарної медицини, здатних проводити стерилізацію, кастрацію та евтанацію безпритульних тварин.

Звісно, що для тимчасового утримання безпритульних тварин житлово-комунальні підрозділи мають створити так звані карантинно-стаціонарні зони (мініпритулок, карантинний майданчик). А  місцеві громадські організації по захисту тварин та місцеві засоби масової інформації повинні вести пропаганду гуманного ставлення до безпритульних тварин у межах проекту "В добрі руки".

В тому, що проблема безпритульних собак у Попільні особливо загострилася в останні роки, зайве переконувати нікого не доводиться. Цілими зграями гуляють вони і по центральній площі селища, і на території ринку, і біля дитячих садків, і біля магазинів, і, звісно ж, на будь-якій з вулиць. Тобто, проблема назріла і усувати її слід негайно.

Саме з цією метою виконком Попільнянської селищної ради об’єднаної територіальної громади і уклав договір з ФОП «Фасон», який зобов’язався каструвати і стерилізувати та робити зчеплення проти сказу (а деяких тварин і піддавати евтанації) 300 бездомних собак. Можу запевнити, що в цій організації працюють кваліфіковані спеціалісти з повною обізнаністю в чинному законодавстві та відповідним досвідом роботи.

Результати роботи в цьому напрямку у Попільні очевидні: кастрованих і стерилізованих тварин випущено на волю і їх знову можна побачити на традиційних «місцях дислокації» але вже з бирками на вухах. Зрозуміло, що робиться це з метою не допущення розмноження нічийних собак.

Наразі треба додати, що аби кількість таких тварин не зростала в інший спосіб, законом прописано також правила утримання домашніх тварин (скажімо, кожен домашній улюбленець повинен мати паспорт, пройти вакцинацію, на прогулянку господар має виводити його лише на поводі і т. д.). 

Далі дозволю собі процитувати Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження»: «Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову».

Деталізація тут зовсім не безпідставна. Попри те, що працюємо ми виключно в полі чинного законодавства і абсолютно відкрито, а населення, не зайве додати, загалом схвалює таку діяльність, у Попільні має місце випадок, про який змушена розповісти детальніше.

Минулого тижня, як кажуть, бурю в склянці води спробував зчинити один надто емоційний «любитель тварин». І лиш тому, що разом з іншими, як він стверджує, було спіймано пса, який не перший день мешкав біля його магазину. Чоловік намагався переконати, що ледве не викрали того собаку, вимагав повернути його, сердився і погрожував, не вибираючи слів, намагався втручатись у роботу нашої служби, відволікаючи людей від діла, і навіть обіцяв викликати журналістів із телеканалу «1+1».

Наших пояснень про те, що діємо ми виключно в правовому полі, він і слухати не хотів. Чи не найвагомішою підставою для звинувачення був аргумент про те, що його діти дуже люблять тварин і їх вже двічі показували по телевізору з приводу цього.

Залишається хіба що додати, що любов до тварин – це аж ніяк не вседозволеність. У цивілізованому світі, до якого так прагне Україна, вона можлива лише в рамках чинного законодавства, тобто без шкоди для тварин і з користю для суспільства.

В. Фасоля,

доктор  ветеринарних наук,

голова ГО "Професійна ліга захисників тварин".