• На головну
  • Новини
  • Всі не в ногу… переконаний пан Качур, нав’язуючи громаді і раді свою позицію

Всі не в ногу… переконаний пан Качур, нав’язуючи громаді і раді свою позицію

У газеті «Перемога» №30 від 28 липня ц. р. опубліковано чергові «роздуми по суті» Петра Качура. Мушу використати лапки, оскільки якраз суть справи автор вперто ігнорує, чи, по крайній мірі, не бажає помічати, намагаючись через проблему, яка щонайменше десятиліття на слуху в попільнянців, в черговий раз закинути докір керівникам Попільнянської селищної ради, які працюють у цьому органі самоврядування менше двох років.

Мішенню для своїх прицільних ударів цього разу він обрав мене. І лиш тому, що саме мені випало головувати на громадському обговоренні заяви про наміри приватного підприємства «Агросейф», яке займається зберіганням та фасуванням у м’які контейнери типу біг-беги мінеральних добрив, опублікованої в «Перемозі» 16 червня ц.р.

Звісно, мені не відомо, коли пан Качур долучився до згаданої проблеми, оскільки проживає він, м’яко кажучи, далеченько від згаданих ним же вулиці Щорса (нині це вулиця Каштанова) та провулку Ватутіна, як між іншим, і ще дехто з тих, чиї підписи було долучено до звернення. А ось селищна рада сьомого скликання вивчає питання екологічної безпеки в селищі не перший день.

І позиція автора публікації стосовно того, що вирішити проблему може селищна рада – то лиш його приватна думка, яка не ґрунтується на жодному законодавчому акті. Ми ж, вникаючи в питання забруднення довкілля, змушені чітко розмежовувати повноваження ради та інших органів – санепідемстанції, екологічної служби, прокуратури, суду і т. д.

Тому зовсім невипадково і, тим паче, не з моєї забаганки, як здається пану Качуру, а маючи певні напрацювання, на порядок денний було винесено, як, до речі, і передбачалось раніше, питання про надання згоди громади на проведення екологічних досліджень ПП «Агросейф». Саме таким має бути перший крок для подальших дій в полі чинного законодавства.

До речі, 38 осіб (у тому числі й ті, кого пан Качур називає потерпілими і від імені яких виступає) із 39 присутніх у залі проголосували за надання цієї самої згоди та за клопотання перед радою щодо виділення коштів на проведення комплексної екологічної експертизи селища (екологічного аудиту). Тобто люди розуміють необхідність вирішення проблеми в правовому полі.

Один лиш пан Качур висловився проти, зайвий раз продемонструвавши, що йому головне не дійти до суті справи, а, як кажуть у народі, підсмажувати те, що й так уже пече і пахне. Думаю, в цьому читача зайве переконувати не треба, досить лиш згадати попередні публікації автора.

Та він, здається, так захопився процесом, що й сам забув, в чому ж суть. Громадське обговорення, як і будь-яке інше обговорення, передбачає лиш висловлення та протоколювання якихось проблемних питань. Що й було зроблено.

Пан Качур же ладен докоряти нинішній владі за будь-які упущення будь-якої давності, абсолютно не переймаючись точністю своїх висловлювань. Так, зачувши, що зонування селища не проведено, він тут же робить закид нинішній раді. Дарма, що містобудівна документація в Попільні двадцятирічної давності.

Скільки ж разів за цей час змінювалась місцева влада?! Це з одного боку. А з іншого: чи має пан Качур бодай уявлення, скільки коштує виготовлення такої документації і скільки інших нагальних проблем, на вирішення яких теж потрібні кошти, на черзі в селищній раді?

Або ще. Автор стверджує, що на прохання громадян «відмовити у розширенні виробництва ПП з двома новими видами міндобрив» я відповіла, що з приводу розширення виробництва підприємець до нас не звертався. Саме так. Та й як він міг звернутись з приводу розширення виробництва, коли у нього виробництва немає? Діяльність  «Агросейфу» - це, дозволю собі повторитись, зберігання і розфасовування мінеральних добрив.

А чого варті копії документів, які пан Качур додав до так званого колективного звернення! Можливо, в це важко повірити, але лиш один з них стосується… «Агросейфу».

Є сумніви й з приводу того, чи справді колективне те звернення. Згідно із Законом України «Про звернення громадян» колективним вважається звернення, яке підписали щонайменше троє осіб. У згаданому ж значиться лише один невідомо чий підпис та додаються копії якогось довгого списку осіб з підписами. Хоча, згідно з тим же законом про звернення підписи мають бути оригінальні.

Щоправда, ця обставина жодним чином не заважає нам вивчити порушені у зверненні питання. Однак забруднення навколишнього середовища є глобальною проблемою для нашого селища. Скажімо, на другому кінці південної частини Попільні так же гостро постало питання з сушаркою «Олімп-Агро» і т. д. А відтак влада мусить І вирішувати наболілі екологічні питання комплексно, а не стосовно лиш окремо взятих вулиць. Про це, до речі, на тому зібранні говорили виступаючі.

Це з одного боку. А з іншого – важливо також вияснити, хто і чим забруднює. Ніхто ж не заперечить, що ґрунтові води у селищі не просто забруднені, а, я б сказала, отруєні нашими безчисленними вигрібними ямами.

Відчуваю, що останньою фразою даю підказку пану Качуру для нових претензій до влади. Наприклад, чому досі не вирішено питання розширення каналізаційної мережі? Така він людина, що в усіх питаннях має повну компетенцію і знає шляхи вирішення будь-яких проблем. Хоча.

Такі люди були завжди і скрізь. Для переконливості, думаю, досить процитувати відомого лідера однієї з розвинутих держав минулого століття: як жаль, що ті, хто знає, як управляти державою, вже працевлаштовані таксистами або посудомийками.

Найбільше, зізнаюсь, в пасквілі пана Качура мене вразила (і образила!) фраза про те, що нібито я «завірила, що гроші на аналізи питної води селищна рада виділить на найближчій сесії 03.08.2017р». Я досить довго працюю у органах влади, так що не знати, хто розпоряджається бюджетними коштами, просто не можу. Натомість же пан Качур лиш зайве показав свою некомпетентність ще й у цьому питанні.

Власне, про вигадки і здогадки автора можна говорити й далі. Та чи варто? Думаю, сказаного досить, аби зрозуміти, що пише пан Качур за принципом: папір все витримає, абсолютно не переймаючись достовірністю фактів і раціональністю думок. А живе з переконанням: всі не в ногу, тільки я в ногу!

І як настирно він час від часу демонструє це! Ані трохи не соромлячись виносити на люди власну обмеженість та необізнаність. Та, як кажуть, до пори глечик воду носить. Неодмінно ж знайдеться хтось, хто просто не бажатиме тлумачити йому прописні істини так, як робить нині це селищна рада. А назве все своїми іменами: наклеп – наклепом, образу – образою, брехню – брехнею і т. д. А тоді, єй-же-єй, доведеться чоловіку по закону відповідати за свою балаканину.

Тетяна Середа,       

заступник селищного голови.