День села у Миролюбівці

Навесні та влітку у багатьох населених пунктах нашої об’єднаної громади відзначали день села. Особливо багатолюдним це свято видалося у Миролюбівці, де нинішнього року воно співпало із ще однією визначною подією – 55-річчям об’єднання Кіловки та Лозовик у Миролюбівку.

Вже з того, як сім’ями збиралися люди до місцевого будинку культури, неважко було зрозуміти, що це свято  всього села і водночас кожної родини. Чимало миролюбівчан, дорослих і малих, йшли у вишиванках.

– День села ми запровадили одними з перших у районі років п’ять тому, - розповідає т. в. о. старости Галина Остапенко, – відтоді відзначаємо його щорічно. По-перше, це просто організований масовий відпочинок, що в пору нагальних літніх робіт дуже не малозначно. А по-друге, це своєрідний підсумок нашого життя за рік. Люди хочуть поспілкуватися, почути добре слово про себе, відпочити.

Точніше про статус цієї події, здається, й не скажеш. І організували все справді так, що жодна категорія сельчан не залишилась поза увагою.

Вітали учасників АТО, ветеранів збройних конфліктів на території інших держав, ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, наймолодших і найстарших миролюбівчан, Матерів-Героїнь, тих, хто народився в липні, і т. д. Словом абсолютно очевидно було, що організатори намагались зробити все, аби якомога більше земляків могли відчути себе не просто учасниками свята, а й шанованими людьми в селі.

Особливо приємно, що активно долучився до організації цієї події і депутат селищної ради, керуючий Миролюбівським відділком ТОВ «Хортиця-агро» Віктор Бабенко.

Хоч формально керівник приватного підприємства не зобов’язаний перейматись питанням соціально-культурного плану, Віктору Петровичу, як кажуть, болить все, що робиться в селі. За вісім років його керівництва жодного разу не траплялось, щоб він відмовився комусь допомогти. І не тільки в особистих, а й у проханнях колективних, тобто на благо громади. Багато хто з учасників свята поніс додому того вечора премії чи подарунки. А можливими вони стали завдяки старанням депутата.

Примітно й те, що чудова концертна програма була повністю підготовлена зусиллями миролюбівчан. Самі сценарій розробили, самі й артистами були. І не лише дорослі.

Зал завмер, коли на сцену вийшли наймолодші учасники художньої самодіяльності – вихованці дитячого садка. І з почуттям особистої гідності рукоплескав, коли сказали, що із двох випускників нашого району, які закінчили торік школу із золотою медаллю, один – із Миролюбівки. А коли зі сцени звучала пісня про Миролюбівку, багато хто не приховував сльози. Заради цих дітей, заради спільної радості і тихої сльози варто жити і працювати.

Нерідко нині можна почути, мовляв, аби щось зробити (в тому числі й організувати свято) потрібні кошти, таланти, здібності і т. д), а в нас такого немає. А у миролюбівчан є! Є бажання, є натхнення, є велике почуття любові до села, в якому живеш, і до людей, які поруч.

Отже істина: хто хоче щось зробити, той шукає можливості, а хто робити не хоче, той шукає причини.

Тетяна Середа,

заступник селищного голови.